Психоаналіз підлітків

В якості креативного психолога я проводжу сеанси експрес психоаналізу для підлітків, адже підлітковий вік – доволі турбулентний період життя.  Образ Я в підлітковому віці ще не сформувалося остаточно.

Що турбує та формується в підлітковому віці? Вибір своєї статі, об’єкт кохання, становлення сексуальності, захисні механізми, привласнення власної історії і образу свого Я – це те, на що варто зважати в роботі з підлітками.

Основні положення психоаналізу полягають у наступному:

• людська поведінка, досвід і пізнання багато в чому визначені внутрішніми та ірраціональними потягами;
• ці потяги переважно несвідомі;
• спроби усвідомлення цих потягів призводять до психологічного опору у формі захисних механізмів;
• індивідуальний розвиток визначається подіями раннього дитинства; конфлікти між усвідомленим сприйняттям реальності та несвідомим (витісненим) матеріалом можуть призводити до ментальних порушень, таких як невроз, невротичні риси характеру, страх, депресія тощо;
• звільнення від впливу несвідомого матеріалу може бути досягнуто через його усвідомлення (наприклад, за відповідної професійної підтримки)

Три лінії розвитку особистості в онтогенезі:

• розвиток структури психіки;
• розвиток сексуальних цілей та об’єктів;
• розвиток захисних механізмів.

До 5 років відбувається послідовне зміщення ерогенних зон і маленькі діти будуть зацікавлені своїми геніталіями. Це і є одним з вираженням сексуальності. Між 6 і 11 роками інтерес трохи вщухає і настає латентний період і енергія цих імпульсів спрямовується в соціальне русло.  З настанням статевої зрілості відбувається зростання сексуального тиску. Воно і всі джерела сексуального збудження підкоряються примату геніталій У цій фазі сексуального розвитку, названої Фрейдом генітальної, статеві органи починають відігравати провідну роль у сексуальному житті людини.

З настанням статевої зрілості починають відбуватися зміни, яким належить перевести інфантильну сексуальну організацію до її остаточних форм. Тобто об’єднання часткових потягів під приматом генітальності. метою якої буде вступ до статевого акту.

Головним завданням цього періоду стає зміна лібідінального об’єкту, об’єкту кохання, тобто пошук партнера поза сімейною системою, з яким можна буде вибудовувати романтичні та сексуальні відносини.

Процес розбудови стосунків не відбувається просто, а супроводжується завищеним емоційним фоном. Коли підліток ставить під сумнів авторитет батьків, тоді відбувається сепарація. Розрив між уявним і реальним може спричинити стан фрустрації в підлітків.

В цьому віці важливо знайти підлітку баланс між Я, Над Я і Воно, щоб не звинувачувати себе в проявам лібідінальних потягів. Аскеза і інтелектуалізація – це типові захисні механізми покликані відновити цей баланс в підлітків.  При аскезі встановлюються чіткі межі сексуальності, а інтелектуалізація покликана зробити потяги доступними і керованими, але при цьому вони залишаються в абстрактній площині.

Захисні механізми:

• Підліткова аскеза розуміється нею як механізм, відмінний від звичайного істеричного витіснення потягів, тому що вона не визнає жодних заміщуючих задоволень. (При істерії, наприклад, як така служить конверсія, при неврозі – нав’язливість, регресивне заміщуюче задоволення; при фобії -вторинна вигода від хвороби.) Підліткова аскеза, навпаки, може поширитися на все життя в цілому як загальне відкидання потягу.
• В інтелектуалізації А. Фрейд виділяє «розпад інтелектуальних інтересів», тобто інсайти, до яких приходить підліток, ніяк не реалізуються в його поведінці, і задоволення полягає в самій інтелектуальній діяльності як такій.

Пітер Блос описує підлітковий вік у цілому як шлях «від поступового ослаблення катексису ранніх об’єктів через фазу нарцисизму, що зріс, і аутоеротизму до знаходження гетеросексуального об’єкта». Тобто він говорить про поступову відмову від батьківських постатей, через етап зосередженості на собі до можливості перенести любовні почуття на когось іншого.

Катексис — в психоаналізі, своєрідний квант психосексуальної енергії, аналогічний, подібний або тотожний до електричного заряду та спрямований на предмет, ідею чи іншу людину

Стадії підліткового віку

У перед-підлітковому віці (від 10 до 12 років) зростання напорів потягів веде до безладного катексису всіх лібідинальних та агресивних способів задоволення, які сформувалися у дитини на даний момент; причому геніталії служать неспецифічним органом зняття напруги.

На стадії раннього підліткового віку (13-14 років) починається розставання з ранніми уподобаннями та лібідінальне звернення до партнерів поза власною сім’єю, шо протікає спочатку відповідно до певної нарцисічної схеми (гомосексуально забарвлені «виключні» відносини). У цьому віці йде пошук не товариша по пригодам, а ідеалізованого друга своєї статі, причому еротика та ідеалізація зливаються воєдино.

Середній підлітковий вік (15-17 років) характеризується зсувом катексису та відмовою від бісексуальних установок. “Підліток назавжди пориває з інфантильними об’єктами”. Звернення до гетеросексуальних об’єктів, смуток щодо втрати первинних об’єктів та стан закоханості – ось чим наповнений настрій.

Пізній підлітковий вік (18-20 років) – це фаза консолідації новонабутої та вже незворотної сексуальної ідентичності. Підліток намагається вибудувати нове цілісне Я і «розмічає» свій життєвий простір, обираючи собі професію та партнера.

У пост-підлітковому віці (21-25 років) завдання розвитку полягає в тому, щоб знайти шляхи здійснення поставлених на попередній стадії життєвих цілей (консолідація соціальних ролей).

Потреби підлітків

• Потреба уникати помилкових рішень.
• Потреба відчувати реальність чи змиритися з відмовою від почуттів.
• Потреба вести себе зухвало у ситуації, коли відчуваєш залежність.
• Потреба задирати, шокувати суспільство так, щоб проявлявся його антагонізм, на який можна відповідати своїм антагонізмом.

Ф. Дольто підкреслює, що підлітковий вік — це період «крайньої вразливості», від якої підлітки захищаються або депресією, або негативом, який ще більше посилює їхню слабкість.

Ми не випадково виділили слово «захищаються» — підлітки нерідко змушені справді захищатися від нескінченної і неконтрольованої агресії старших, не готових слухати і чути дитину, нетерпиму до іншої, відмінної від їхньої — дорослої — думки. І зовсім не обов’язково ця агресія має проявлятися в жорсткому чи жорстокому відношенні, досить зневажливої поблажливості до підлітка, «знецінення» його особистості.